ХТО ДОПОМОЖЕ МАМІ?
— Олесю, а ти татові з мамою допомагаєш?
— Допомагаю!
— Ой, яка гарна дівчинка!
Гарні дівчатка завжди допомагають мамі по господарству. Гарні хлопчики завжди допомагають татам у гаражі чи на городі. Це — цілком поширені твердження. Але наскільки вони правильні?!
— Допомагаю!
— Ой, яка гарна дівчинка!
Гарні дівчатка завжди допомагають мамі по господарству. Гарні хлопчики завжди допомагають татам у гаражі чи на городі. Це — цілком поширені твердження. Але наскільки вони правильні?!
Перш за все, допомогу слід надавати тим, хто справді її потребує. Тим, хто з певних причин самостійно не може виконати якусь дію. Наприклад, підняти щось важке, виконати фізичну роботу чи дотягнутися до чогось. Іноді доводиться допомагати тим, хто не здатен сам про себе подбати. Або людині бракує знань, умінь чи навичок. І тоді ми приходимо на допомогу.
Хто ж належить до категорії людей, яким допомога справді потрібна? Маленькі діти — вони ще багато чого не вміють. Люди похилого віку — вони вже багато чого не можуть. Люди з інвалідністю та ті, хто тимчасово втратив працездатність. Усі ці категорії мають обмежені можливості.
А до якої з цих категорій належить мама Олесі, коли просить доньку допомогти їй помити посуд? Ні до якої! Мама — доросла, здорова й водночас досить молода жінка. Її можливості практично безмежні. Тоді навіщо ж їй допомагати?!
Коли ми вчимо дітей допомагати тим, хто насправді не потребує допомоги, ми забуваємо, що потрібно вчити їх допомагати тим, кому ця допомога дійсно необхідна. А головне — уміти відрізняти одних від інших.
Погодьтеся, дивно просити малюка допомогти татові помити машину. Образ тата у свідомості дитини — це образ всемогутнього супергероя. Про яку допомогу тут може йтися?
Ось і згинаються під тягарем непосильної ноші бабусі й дідусі на очах у наших дітей. А люди з інвалідністю стоять у транспорті поруч із спокійно сидячими підлітками.
Є й інший бік медалі. У фразі «допоможи мамі помити посуд» приховано дуже серйозне підґрунтя: мити посуд — це обов’язок мами, а Олеся може допомогти, а може й ні. Олеся, мовляв, до цього посуду не має жодного стосунку. Мама повинна прибирати й готувати, мити й прати — у тому числі й для Олесі. Тато повинен носити важке, лагодити, мити машину. А його син може, звичайно, допомогти, але може й вирішити, що тато впорається сам, і спокійно зайнятися своїми справами.
Посуд чи машину потрібно мити тому, що ними користується вся сім’я, і вони мають бути чистими. З самого раннього дитинства у свідомості дитини повинно формуватися уявлення про те, що вона — частина команди, і від її дій або бездіяльності залежать близькі їй люди.
А що стосується допомоги, то це — найважливіший аспект морального становлення людини. Його суть полягає в умінні побачити того, хто потребує допомоги, і без будь-яких нагадувань, повчань чи прохань поспішити допомагати, не очікуючи за це подяк, похвал чи винагород.
Хто ж належить до категорії людей, яким допомога справді потрібна? Маленькі діти — вони ще багато чого не вміють. Люди похилого віку — вони вже багато чого не можуть. Люди з інвалідністю та ті, хто тимчасово втратив працездатність. Усі ці категорії мають обмежені можливості.
А до якої з цих категорій належить мама Олесі, коли просить доньку допомогти їй помити посуд? Ні до якої! Мама — доросла, здорова й водночас досить молода жінка. Її можливості практично безмежні. Тоді навіщо ж їй допомагати?!
Коли ми вчимо дітей допомагати тим, хто насправді не потребує допомоги, ми забуваємо, що потрібно вчити їх допомагати тим, кому ця допомога дійсно необхідна. А головне — уміти відрізняти одних від інших.
Погодьтеся, дивно просити малюка допомогти татові помити машину. Образ тата у свідомості дитини — це образ всемогутнього супергероя. Про яку допомогу тут може йтися?
Ось і згинаються під тягарем непосильної ноші бабусі й дідусі на очах у наших дітей. А люди з інвалідністю стоять у транспорті поруч із спокійно сидячими підлітками.
Є й інший бік медалі. У фразі «допоможи мамі помити посуд» приховано дуже серйозне підґрунтя: мити посуд — це обов’язок мами, а Олеся може допомогти, а може й ні. Олеся, мовляв, до цього посуду не має жодного стосунку. Мама повинна прибирати й готувати, мити й прати — у тому числі й для Олесі. Тато повинен носити важке, лагодити, мити машину. А його син може, звичайно, допомогти, але може й вирішити, що тато впорається сам, і спокійно зайнятися своїми справами.
Посуд чи машину потрібно мити тому, що ними користується вся сім’я, і вони мають бути чистими. З самого раннього дитинства у свідомості дитини повинно формуватися уявлення про те, що вона — частина команди, і від її дій або бездіяльності залежать близькі їй люди.
А що стосується допомоги, то це — найважливіший аспект морального становлення людини. Його суть полягає в умінні побачити того, хто потребує допомоги, і без будь-яких нагадувань, повчань чи прохань поспішити допомагати, не очікуючи за це подяк, похвал чи винагород.